Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Место проведения: г. Харьков (Украина) Организатор - Кафедра естественных наук, Центр обучения иностранных граждан, Харьковский национальный университ...полностью>>
'Документ'
МЕТА ЗУСТРІЧЕЙ – ознайомлення з культурою і побутом дружнього для українців народу Польщі, відвідання ВНЗ закладів м. Вроцлав (Польща), (державної та...полностью>>
'Документ'
Открытое Акционерное Общество "Пивоваренный завод "Сыктывкарский" поддерживает обращение Союза Российских производителей пиво-безалкого...полностью>>
'Документ'
Уже більше п'яти років європейське освітнє співтовариство живе під знаком так званого Болонського процесу. Його суть полягає у формуванні на перспект...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи:

правове становище. - К.: Товариство "Знання" КОО, 1998.- 309 с.

Оксана ВІННИК

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА І ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ

Київ "Знання" 1998

Рецензенти:

О.В.Дзера, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного

права юридичного факультету Київського національного універ-

ситету імені Тараса Шевченка:

Г.В. Пронська, доктор юридичних наук, професор кафедри госпо-

дарського права Київського національного університету імені

Тараса Шевченка;

В.С. Щербина, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри

господарського права юридичного факультету Київського націо-

нального університету імені Тараса Шевченка

Досліджується правове становище господарських товариств

і виробничих кооперативів як підприємницьких організацій

корпоративного типу. Детально розглядаються питання створен-

ня, функціонування, припинення діяльності цих організацій,

внутрішні відносини і відносини з третіми особами. Особлива

увага приділяється захистові інтересів меншості, кредиторів,

споживачів в процесі діяльності господарських товариств і ви-

робничих кооперативів. Обгрунтовуються пропозиції щодо вдо-

сконалення законодавства України, котре регулює правове стано-

вище господарських товариств і виробничих кооперативів.

Для підприємців, працівників підприємницьких організацій,

державних установ, юристів-практиків, науковців, аспірантів і

студентів юридичних та економічних спеціальностей, широкого

кола читачів, котрих цікавить правовий аспект діяльності під-

приємницьких організацій корпоративного типу.

ВСТУП

Запровадження в Україні ринкових відносин з адекват-

ними їм організаційно-правовими формами господарюван-

ня викликало відродження після багатьох десятиліть за-

буття інституту господарських товариств і повернення

виробничим кооперативам їхніх традиційних рис - доб-

ровільності створення, а рівно - вступу і виходу з коопе-

ративу, самостійності, самоокупності, самоуправління тощо.

Адміністративно-командна система з притаманним їй па-

нуванням державної форми власності, державних підпри-

ємств і наближених до них за правовим становищем кол-

госпів не терпіла інституцій, які не могла контролювати

(поставити під свій цілковитий контроль). Тому господар-

ським товариствам і виробничим кооперативам як само-

стійним суб'єктам господарювання і власникам майна не

знайшлося місця в цій системі, за винятком періоду непу,

коли радянська влада змушена була рятувати (відновлю-

вати) зруйноване громадянською війною народне господар-

ство завдяки використанню ринкових елементів господа-

-5-

рювання. Лібералізація відносин в економічній сфері СРСР

наприкінці 80-х - початку 90-х рр. Також не обійтись без

відновлення інституту деяких видів господарських това-

риств - акціонерного та з обмеженою відповідальністю, а

також модернізації коперації, в т. ч. виробничої [1].

Господарські товариства і виробничі кооперативи як

організаційно-правові форми підприємницької діяльності

мають чимало спільних рис, хоч і не втрачають своєї спе-

цифіки. У правових системах деяких країн і дореволю-

ційної Росії виробничі кооперативи визнаються (визнава-

лися) різновидом господарських товариств [2]. Зазначені

обставини і адекватність як перших, так і других ринко-

вим відносинам, до яких вони добре пристосувалися, обу-

мовлюють доцільність розгляду правового становища ви-

робничих кооперативів нарівні з господарськими това-

риствами, хоча законодавство України їх цілком законо-

мірно не ототожнює.

Прообрази сучасних господарських (торгових) товариств

і виробничих кооперативів сягають сивої давнини, коли

родоплемінний лад поступився місцем державному устро-

єві суспільства. За родової організації людство не по-

требувало якихось додаткових форм об'єднань, бо кожний

член суспільства належав до певних роду та племені, де й

здійснювалася господарська діяльність. Виникнення дер-

жави, яка звільняла людей від старих родових зв'язків,

породило проблему створення нових спілок (союзів) на

принципово нових засадах для об'єднання зусиль і коштів

їх учасників (членів) з метою здійснення господарської,

в т. ч. підприємницької діяльності. Згадки про подібні

спілки (союзи) зустрічаються у давніх ассирійців, фінікіян,

греків [3]. Із плином часу та розвитком промислів і тор-

гівлі подібні утворення ставали дедалі різноманітнішими

і складнішими.

Елементи правового регулювання прототипів сучасних

об'єднань осіб для спільного заняття підприємницькою

-6-

діяльністю (господарювання) були добре розроблені ще в

римському праві. Однак останнє особливу увагу надавало

правовому становищу громадян у сфері цивільного оборо-

ту і тому знало лише спілки (союзи, товариства, асоціації)

фізичних осіб - sosіetas і unіversіtas, які істотно відрізня-

ються від сучасних господарських товариств і кооперативів.

Подальший розвиток торгівлі й промисловості, а згодом -

і перемога ринкових відносин над простим товарообміном

створили сприятливий грунт для розвитку інституту гос-

подарських товариств і кооперації, які стали необхідного

основною (низовою) ланкою економіки. Лише завдяки ство-

ренню господарських товариств дрібні підприємці могли

концентрувати капітали (кошти) для ведення значних за

розміром справ і в такий спосіб ставати більш-менш рівно-

правними учасниками ринкових відносин поряд із вели-

кими підприємцями.

Для робітників, котрі не мали навіть незначних капіталів,

чи не єдиним способом здійснення підприємницької діяль-

ності було і є об'єднання їх у кооператив (артіль) для

спільного ведення певного промислу, всі учасники якого

мали рівні права незалежно від розміру паю, всі повинні

були брати участь у виробничій діяльності кооперативу та

спільно вирішувати його справи.

Актуальність інститутів господарських товариств і ви-

робничих кооперативів в умовах сучасної України пов'я-

зана не лише із запровадженням ринкових відносин, а й

із соціальною орієнтацією економіки [4]. Якщо перше вик-

ликало відродження господарських товариств і модерні-

зацію інституту виробничих кооперативів, то друга вима-

гає збалансування приватних інтересів (самих господарсь-

ких товариств і кооперативів та окремих їх учасників) з

публічними (суспільними) інтересами (всього суспільства

або окремих його прошарків - кредиторів, споживачів, мен-

шості - дрібних акціонерів, найманих працівників тощо).

Правова природа господарських товариств і виробничих

-7-

кооперативів (артілей) у сучасному вигляді була і є пред-

метом наукових досліджень з метою виявлення їхніх ха-

рактерних рис (як позитивних, так і негативних) і відпові-

дно вдосконалення правового регулювання цих суб'єктів

господарювання. Частина дослідників намагалася втиснути

ці організаційно-правові форми в конструкції римського

права і прив'язати сучасні господарські товариства та ви-

робничі кооперативи до правових форм, вироблених рим-

ським правом, що зробити досить важко з огляду на значну

еволюцію тогочасних союзів (спілок, асоціацій, товариств),

якої вони зазнали протягом наступних багатьох століть

[5]. Друга частина науковців не бачить ніякого зв'язку між

сучасними суб'єктами господарювання і відомими рим-

ському праву формами (socіetas і unіversіtas), вважаючи

перші (сучасні господарські товариства та виробничі коопе-

ративи) цілком оригінальними і такими, що з'явилися

лише на певному історичному етапі розвитку ринкових

економічних відносин, а конструкції римського приватно-

го права вони вважають застарілими для сучасної госпо-

дарської практики [6]. Третя частина дослідників не за-

перечує певного впливу римського права на розвиток інсти-

туту господарських товариств і виробничих кооперативів

(артілей), вважаючи, однак, сучасні Їхні форми настільки

видозміненими, що це надало їм (господарським това-

риствам і виробничим кооперативам) специфічних, невідо-

мих римському праву, рис; при цьому вони намагаються

примирити старі й нові форми [7].

За оцінкою А. Камінки [8], римські юристи грунтовно

зупинялися на розробленні питань, яким умовам має відпо-

відати людина, щоб бути суб'єктом права, і майже не тор-

калися особливостей правового становища їхніх колективів

(спілок, союзів, асоціацій) як суб'єктів права. Це зумовило

індивідуалістичний характер римського права, в якому

учасниками правовідносин були окремі фізичні особи. Від-

повідно було пристосоване і правове регулювання відно-

-8-

син у сфері господарювання: колективні утворення не зна-

ходили для себе окремої конструкції в римському приват-

ному праві, тому теорія цивільного права розглядала ці

відносини з позиції суто особистих зобов'язальних відно-

син окремих учасників. Але з часом, оскільки такі утво-

рення набули характеру організованої єдності, що забез-

печило їм досить-таки незалежне становище відносно їхніх

засновників (учасників), і значно поширилися, законодавець

змушений був утрутитись у питання внутрішньої органі-

зації зазначених утворень. Це робилося для того, щоб:

воля окремих учасників втратила те вирішальне зна-

чення, яке вона має у звичайних зобов'язальних правовідно-

синах, і тому поруч із недоторканними правами окремих

учасників на перший план вийшла воля більшості, що, од-

нак, обмежується певними правилами свого виявлення;

поруч із поняттям простого представництва з'явило-

ся поняття органу товариства, яке перекрило у цих колек-

тивних утвореннях самих учасників, а загальні збори ста-

ли тільки органом товариства (кооперативу);

існування таких утворень не припинялося зі зміною

складу його учасників;

почали чітко розрізнятися внутрішні відносини (між

товариством та його учасниками-членами) і зовнішні (між

товариством і третіми особами): в останніх (зовнішніх

відносинах) учасники та їхні угоди для третіх осіб ніби

взагалі не існують, тобто не мають ніякого значення [9].

Отже, внаслідок цього процесу правотворення утвори-

лися цілком окремі правові інститути - господарських

товариств і виробничого кооперативу (артілі), які (з ура-

хуванням сучасних їхніх рис) не відповідають теорії рим-

ського приватного права. Ця колізія, а також розмаїтість

колективних форм підприємництва і спричинили численні

суперечки щодо їхньої правової природи, які не вщухають

і донині.

Актуальність питання правового становища господар-

-9-

ських товариств і виробничих кооперативів обумовлюється

не лише їхньою історично випробуваною роллю у ринковій

системі господарювання, а й особливостями сучасного пері-

оду розвитку цієї системи в Україні: новий приватний

сектор економіки широко використовує ці організаційно-

правові форми з метою започаткування підприємницької

діяльності; традиційні державні та комунальні унітарні

підприємства перетворюються на господарські (як прави-

ло, акціонерні) товариства в процесі корпоратизації та при-

ватизації (тобто з ініціативи і за участю держави); такі

товариства відзначаються різноманітністю функцій у су-

часному економічному житті.

Власне, господарське товариство може виступати в ролі

підприємства, коли всі його учасники (або частина їх) бе-

руть участь у здійсненні цим товариством виробничо-гос-

подарської, науково-дослідницької та комерційної діяль-

ності, або для цього формується трудовий колектив із най-

маних працівників. Безпосереднє здійснення такими това-

риствами інших видів господарської діяльності (страхової,

банківської, аудиторської тощо) свідчить про те, що вони

належать до основної ланки економіки, яка забезпечує ви-

конання певних послуг (робіт). Господарське товариство

може також виконувати функції власника майна, здійсню-

ючи управління створеними ним (чи набутими на закон-

них підставах як цілісними майновими комплексами) до-

чірніми підприємствами або частками в майні (акціями)

інших господарських товариств [10]. У формі господар-

ських товариств також відбувається Залучення в економіку

України іноземних інвестицій [11].

Попри актуальність проблем правового становища гос-

подарських товариств і виробничих кооперативів, пов'язані

з цим питання ще не були предметом спеціального комп-

лексного дослідження в сучасній українській юридичній

літературі. Дореволюційні видання з цих питань (Г. Шер-

шеневича, А. Камінки, П. Цитовича, Л. Петражицького

-10-

та ін.), хоча і не втратили своєї значущості, але не врахо-

вують ті зміни, що сталися протягом останнього століття

в самому господарському житті, у правовому становищі

господарських товариств і виробничих кооперативів, у тен-

денціях законодавчого регулювання пов'язаних із ними пи-

тань. Сучасні праці з проблем правового становища гос-

подарських товариств і виробничих кооперативів дослід-

жують лише окремі аспекти їхньої діяльності чи окремі

види господарських товариств [12].

Ця праця має на меті висвітлити правове становище гос-

подарських товариств і виробничих кооперативів, проана-

лізувати законодавчу практику (вітчизняну та світову) пра-

вового регулювання порядку їх створення, діяльності, ха-

рактер внутрішніх і зовнішніх відносин, і на підставі цьо-

го запропонувати шляхи вдосконалення чинного законо-

давства з цих питань. Особлива увага приділятиметься

проблемам захисту суспільних інтересів у процесі функціо-

нування зазначених організацій, а також їх співвідношен-

ню з приватними інтересами (тобто інтересами окремих осіб

- самих господарських товариств і виробничих коопера-

тивів, їх учасників-членів).

-11-

ЗМІСТ

Вступ. 5

Глава 1. Загальна характеристика правового становища

господарських товариств і виробничих кооперативів. 13

Глава 2. Правове становище акціонерних товариств . 49

2.1. Поняття і основні риси акціонерних товариств .49

2.2. Види акціонерних товариств . 66

2.3. Порядок створення акціонерного товариства. 71

2.4. Капітал (майнова база) акціонерного товариства. 88

2.5. Засновники акціонерного товариства. 97

2.6. Правовий режим акцій . 104

2.7. Правове становище акціонера. 125

2.8. Органи акціонерного товариства . 137

Глава 3. Правове становище товариств з обмеженою відповідальністю. 169

Глава 4. Правове становище товариств з додатковою відповідальністю. 197

Глава 5. Правове становище повного товариства . 207

Глава 6. Правове становище командитного товариства. 223

Глава 7. Правове становище виробничого кооперативу. 237

Висновки. 255

Примітки. 263

Вступ. 263

Глава 1. 265

Глава 2. 276

Глава 3. 292

Глава 4. 296

Глава 5. 297

Глава 6. 299

Глава 7. 301

Висновки. 303

Використані скорочення. 307

Глава 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА

ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

І ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ

Правову природу і характерні риси господарських то-

вариств, до яких відносили й артілі (виробничі коопера-

тиви), досить грунтовно дослідили науковці минулого сто-

ліття. Г. Шершеневич, А. Камінка, П. Писемський, П. Ци-

тович, В. Бєлінський та ін. в Російській імперії, а за ц

межами - К.-Ф. Савінь'ї, Р. Ієринг, Рено, Л. Гольдшмідт,

О. Гірке, Ластіг та ін. [1] приділяли значну увагу цьому

питанню. Хоча відтоді минуло майже століття і зазначені

товариства набули деяких нових рис у сучасних умовах

розвитку ринкових відносин (господарювання), однак ре-

зультати тогочасних досліджень не втратили свого зна-

чення і варті уваги з коригуванням на сучасні тенденції

розвитку цього правового інституту.

Господарські (торгові) товариства та близькі до них за

правовим становищем і правовою природою виробничі

кооперативи (об'єднаємо їх під однією назвою - підприєм-

ницькі товариства, цілком слушно використаною в про-

екті Цивільного кодексу України [2]), являють собою органі-

-13-

зоване в єдине ціле об'єднання декількох (за українським

законодавством щонайменше двох для господарських

товариств і трьох для кооперативів [3]) осіб для здійснен-

ня господарської діяльності [виготовлення продукції (то-

варів), виконання робіт, надання послуг] із метою отримання

прибутку, тобто належать до підприємницьких організацій

корпоративного типу. За висловом А. Камінки, девіз та-

ких товариств: "в єднанні спільних зусиль - запорука

успіху кожного" [4].

На етапі промислового капіталізму підприємницькі то-

вариства створювалися фізичними особами (які й були їх

учасниками) з метою об'єднання коштів і зусиль для ве-

дення започаткованої справи. Цього вимагав розвиток

ринкових (капіталістичних) відносин, чільне місце в сис-

темі яких належить великим підприємствам. Без консо-

лідації між собою дрібні підприємці не мали б реальної

можливості засновувати великі підприємства і брати в них

участь.

Подібні економічні умови спонукали робітників, єдине

надбання яких полягало в їхній працездатності, також

об'єднуватися: лише спілка (кооператив) надавало їм мож-

ливість займатися господарською діяльністю з метою отри-

мання прибутку без підпорядкування великому підпри-

ємцеві.

Індивідуальний підприємець, звісна річ, може залучи-

ти додаткові кошти, взявши кредит, але це загрожує йому

залежністю від позикодавця, якому слід повернути вчасно

і суму позики, і обумовлені відсотки за користування нею.

Підприємницькі товариства стали тим способом .здійснен-

ня підприємницької діяльності (господарської діяльності

з метою отримання прибутку), коли до цього залучаються

майно і діяльність декількох, ато й багатьох, осіб. Переда-

не такому товариству майно як вклад його. учасників (чле-

нів) стає, як правило, власністю товариства. Отже, акуму-

льовані в такий спосіб кошти не треба нікому повертати, а

-14-

тим більше сплачувати за них відсотки незалежно від ре-

зультатів господарської діяльності.

Вихід учасника з підприємницького товариства (за ви-

нятком виробничого кооперативу) не тягне за собою - як

обов'язковий наслідок - повернення частки такого учас-

ника в натурі: йому гарантується сплата грошового екві-

валента частки (якщо інше не передбачено законом або

установчими документами товариства). Отже, стабілізуєть-

ся майнова база (майновий комплекс) підприємства, що

функціонує у формі підприємницьких товариств. А це -

єдиний спосіб не лише нагромадження в руках одного

суб'єкта господарювання значних капіталів, а й звільнен-

ня його учасників як окремих осіб від усього тягаря ризи-

ку ведення справи.

Поєднання майнових коштів декількох (багатьох) осіб і

закріплення їх на праві власності за створеним підпри-

ємницьким товариством дозволяють його засновникам

(учасникам) обмежити свій ризик (а в деяких видах това-

риств - і відповідальність) за негативні результати діяль-

ності товариства. За такої форми організації суб'єкт під-

приємництва (господарське товариство чи виробничий ко-

оператив) не перебуває у вирішальній залежності від осо-

би окремого підприємця. Ризик, за висловом Г. Шер-

шеневича [5], не концентрується на господарстві одного

підприємця (однієї особи), а розподіляється між декілько-

ма господарствами.

Досвід і знання однієї особи можуть поєднатися з ка-

піталом іншої, яка бажала б започаткувати і вести певну

справу, але не має для цього відповідних знань і навичок.

Великі та/або ризиковані підприємства (види господар-

ської діяльності), що не під силу окремому підприємцеві,

засновуються і здійснюються завдяки об'єднанню майна

та підприємницької чи трудової діяльності багатьох осіб,

аби акумулювати необхідні кошти, а в разі необхідності -

і поєднати їх з навичками, знаннями, вмінням цих осіб, а

-15-

також зменшити для окремих підприємців ризик від мож-

ливих утрат. Водночас ця легкість концентрації коштів

декількох (багатьох) осіб е досить небезпечною, якщо това-

риство створюється не з метою ведення легальної підприєм-

ницької діяльності, а лише для нагромадження і привлас-

нення капіталу його засновниками (або деякими з них) за

рахунок довірливих людей. Особливого розмаху це може

досягти у відкритих акціонерних товариствах. Тому дер-

жава повинна втручатися в діяльність підприємницьких

товариств, особливо акціонерних, з огляду на їхню суспільну

вагу.

Необхідність державного регулювання таких товариств

була визнана ще в минулому столітті. Таке регулювання

здійснювалося шляхом прийняття загального закону (як,

наприклад. Торгового кодексу у Франції чи Торгового уло-

ження в Німеччині) та/або спеціальних законів (про акці-

онерні товариства, про товариства з обмеженою відпові-

дальністю, про виробничі кооперативи) [6]. У різних краї-

нах це питання вирішується по-своєму, але загальною тен-

денцією є посилення грунтовності регулювання правового

становища підприємницьких товариств, особливо акціонер-

них (щодо останніх, як правило, приймаються спеціальні

закони). За висловом Г. Шершеневича, "цивільні норми

права товариств пройняті заходами поліцейського харак-

теру" [7], що взагалі не є характерним для цивільного права,

а скоріше притаманне торговому (комерційному, госпо-

дарському) праву.

Підприємницьке товариство як організація осіб, котрі

об'єднали своє майно і підприємницьку або трудову діяль-

ність з метою отримання прибутку, є суб'єктом підприєм-

ницької діяльності, оскільки їм властиві усі риси підприєм-

ця: здійснення господарської діяльності - виготовлен-

ня продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг

відбувається систематично, на професійній основі у вигляді

промислу (тобто не для с,ебе, а для задоволення потреб

-16-

інших осіб), з метою отримання прибутку, на власній май-

новій базі, відокремленій від майна засновників чи учас-

ників (що не виключає використання чужого майна на

підставі договору майнового найму), під власну майнову

відповідальність [8]. Підприємницьке товариство можна

назвати колективним підприємцем [9], що має характерні

ознаки, а саме: в основі підприємницького товариства

лежить угода, але угода специфічна, хоча до неї мають

застосовуватися і загальні правила щодо укладання угод

(стосовно обсягу право- та дієздатності осіб, які її уклада-

ють або до неї приєднуються). У господарських товариствах

ця угода (установчий договір) має укладатися в письмовій

формі та за українським законодавством [10] є обов'язко-

вим установчим документом, хоч у правових системах

деяких країн [11] така угода відсутня, якщо законодавець

дозволяє створювати окремі види господарських товариств

(акціонерне чи з обмеженою відповідальністю) одній особі.

Збільшення кількості учасників відбувається через продаж

акцій (часток у майні товариства) і укладення в усній

(у відкритому акціонерному товаристві) або письмовій

формі договору приєднання чи схвалення статуту такої

організації (в решті господарських товариств, тобто за

винятком акціонерних відкритого типу, це відбувається

внесенням відповідних змін до установчих документів).

У разі створення виробничого кооперативу договір у

письмовій формі частіше не укладається, але усна форма

схвалення майбутніми членами кооперативу його статуту

(а відповідно і закріплених у ньому положень, у т. ч. й щодо

прав та обов'язків членів кооперативу) неодмінно має бути.

Спершу підприємницькі товариства (що відповідає їхній

суті) мали створюватися декількома особами, мінімальну

кількість яких визначало законодавство. Це знайшло відо-

браження і в Законі України "Про господарські товариства",

перша стаття якого передбачає, що такі товариства ство-

рюються фізичними та/або юридичними особами (вжито

-17-

множину без зазначення мінімальної кількості засновників,

що дозволяє визначити цей мінімум у дві особи; однак для

виробничих кооперативів це число становить три, як пра-

вило, фізичні особи, котрі досягли 16-річного віку [12]).

Легалізація в деяких країнах господарських товариств

у складі однієї особи відображає сучасну тенденцію прак-

тики підприємництва, коли навіть значні за розмірами

підприємства можуть засновуватися окремими особами -

фізичними та/або юридичними як власниками необхідних

для цього капіталів.

Фігура господарського товариства (навіть у складі однієї

особи) та виробничого кооперативу найбільше відповідає

ринковим умовам господарювання, адже такі суб'єкти гос-

подарювання є власниками майна, переданого учасниками

у вигляді вкладів (паїв), виробленої продукції, отриманих

доходів, набутого за рахунок останніх, а також на інших

законних підставах майна. Лише власник майна може бути

повноцінним суб'єктом підприємницької діяльності -

адже це гарантує йому незалежність і значний рівень сво-

боди (в межах закону, звісно) щодо здійснення такої діяль-

ності та самостійність його майнової відповідальності як

необхідної гарантії для його кредиторів у задоволенні їхніх

обгрунтованих вимог.

Учасники підприємницьких товариств повинні мати

необхідний обсяг право- та дієздатності (правосуб'єктності).

Однак вимоги до такого обсягу різні у товариств, що (а)

належать до об'єднань капіталів, (б) що є персональними

об'єднаннями, та (в) у виробничих кооперативів. Відносно

перших наявність повної право- та дієздатності (щодо фі-

зичних осіб) не є обов'язковою, за винятком засновників,

тобто майбутніх учасників, які укладають між собою уста-

новчий договір (договір про спільну діяльність щодо ство-

рення товариства з певними параметрами). Так, акціоне-

рами, учасниками товариства з обмеженою відповідальні-

стю або товариства з додатковою відповідальністю можуть

-18-

бути і неповнолітні особи, які отримали, наприклад, акції

або частки в майні товариства у спадщину, причому в това-

ристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) і в това-

ристві з додатковою відповідальністю (далі ТДВ) обов'яз-

ковим є схвалення такого кроку рештою учасників. Це

пояснюється домінуванням майнового елементу в таких

товариствах (обов'язковість лише майнової участі без обтя-

ження - за деякими винятками щодо ТОВ і ТДВ - неод-

мінно брати участь в управлінні справами або виробничій

діяльності товариства). Тому в цих товариствах на особу

учасника не дуже зважають; вона може бути і недієздат-

ною, адже функції управління виконуються органами това-



Скачать документ

Похожие документы:

  1. І. Л. Жук, О. М. Неживець господарське право

    Документ
    У навчальному посібнику розглядаються організаційно-економічні і правові основи господарської діяльності підприємств, господарських товариств і об'єднань.
  2. Міжрегіональна академія управління інститут права ім. Володимира великого

    Документ
    Актуальність теми. Сучасні вимоги життя до законодавчого забезпечення державної економічної політики України обумовлюють необхідність вдосконалення правового регулювання господарських відносин, модернізації господарського законодавства.
  3. О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій

    Закон
    ІІ. Поняття, предмет та метод господарського права. Господарське законодавство, його ознаки та особливості. Головні напрямки розвитку господарського законодавства, проблеми удосконалення.
  4. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (8)

    Документ
    Modernising Company Law: White Paper: Presented to Parliament by the Secretary of State for Trade and Industry by Command of Her Majesty, July 2002 (Cm 3-1) / Біла книга "Вдосконалюючи корпоративне право" – документ, опублікований
  5. Національна академія наук україни (9)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Історія світового економічного розвитку свідчить, що в умовах ускладнення господарсько-економічних відносин, науково-технічної революції, глобальних соціальних проблем неможливим стає функціонування

Другие похожие документы..